«Тарас Шевченко і Біблія. Духовна присутність Біблії у всій творчості поета» 9 клас

Тема. Тарас Шевченко і Біблія. Духовна присутність Біблії у всій творчості поета.

Мета:

навчальна - проаналізувати з учнями поезії Шевченка, написані за мотивами Святого Письма, шляхом порівняльного аналізу глибше вивчити й детальніше проаналізувати переспіви біблійних текстів, уміння розглядати твір у контексті світової літератури;

розвивальна - розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності школярів,  уміння висловлювати свої думки;

виховна - виховувати прагнення до гармонії у світі, в соціальному середовищі, в людських взаєминах, збуджуючи думку, серце і душу.

Державні вимоги до рівня знань умінь і навичок учнів: вміти обґрунтовувати розуміння Шевченком ідеї Бога; мати уявлення про її стильове і образне вираження у творчості поета; зуміти зіставити переспів Шевченка і оригінальні біблійні тексти псалмів, визначити домінанти поетового почуття.

Зміст навчального матеріалу: ставлення Шевченка до Біблії (суперечка, захоплення, творче наслідування, переосмислення, віра і натхнення); осмислення поетом Бога, України, власного життя крізь біблійні тексти; переспіви і «подражанія» у творчій спадщині поета.

Теорія літератури: псалом, гімн.

Обладнання:

презентація до уроку (додається),  таблиця "Християнські поняття та уявлення у творах Тараса Шевченка", ілюстрації до творів Шевченка, "Кобзар" (у кожного на парті), Біблія.

Додатки.

Мистецький контекст: Т.Шевченко «Видубецький монастир» (1844), «Притча про робітників на винограднику» (1859). Серія «Притча про блудного сина» (1856-1857), «Свята родина» (1858).

Репродукції арт-проекту заслуженого художника України Надії Нікіфорової «Шевченкіана. Джерело натхнення» (2013).

Тип уроку – урок-філософське дослідження (учні дослідники, літературознавці)

Хід уроку 

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

(звучать дзвони, стихають)

"… Молюсь тобі, боже милий,
Господи великий!
Що не дав мені загинуть,
Небесний владико,
Що дав мені добру силу
Пересилить горе…"
                                           ("Сон" (Гори мої високії), 1847р.)

1. Актуалізація опорних знань.

Учитель. З давніх-давен, як стверджує Костомаров, Україна «держалася закону Божого, і всякий чужестранець, заїхавши в Україну, дивувався, що ні в одній стороні на світі так щиро не моляться Богу, ніде муж не любив так своєї жони, а діти своїх родителей». Отже, нашими давніми предками керувала глибока віра, а своє життя вони звіряли по Біблії.

Запитання для учнів:

- Що ви знаєте про Біблію як Книгу Книг?
- Чому вона така популярна у всьому світі?
- Як ви особисто ставитесь до Біблії і чому?

-Чому до Святого Письма й донині звертаються письменники? {Біблія охоплює вічні теми: всесвіт і людина, життя і смерть, дух і матерія, гріх і покута, призначення людини.)

-Пригадайте твори українського письменства, де б використовувались біблійні мотиви?

Учні-дослідники: Григорій Сковорода «Сад Божественних пісень». Іван Франко «Іван Вишенський», Богдан Лепкий «Молитва», Олекса Кобець «Весь скарб у вузликах» та ін.

Учитель. Найвідомішою із книг Старого Заповіту є Книга Псалмів (Псалтир) — збірка лірико-повчальних творів.

 Учень-літературознавець. Слово «псалом» (або псальма) грецького походження, воно означає піснеспів із супроводом музичного інструмента (псалтеріона). Звідси — Псалтир (збірник псалмів).

  Учень-дослідник. Видатний діяч візантійської церкви Василій Великий сказав про псалми так: «Чого тільки не знайдеш у них. Прояв могутності, досконалість справедливості, поважність поміркованості, повнота мудрості, шлях до спокути, міра терплячості, одне слово — вся сукупність блага».

Учитель.  Споконвіку Псалтир був в Україні однією з найпопулярніших книг. За ним учили в школах граматики, його читали в родинах у неділю чи у свято. Силою всемогутнього Божественного слова причастилася і родина Григорія Шевченка. З раннього дитинства Тарас часто чув і добре знав псалми.. Він навчився їх читати і декламувати.

«Я знав майже весь Псалтир напам'ять і читав його (як казали слухачі мої) виразно, себто голосно. Внаслідок такої моєї вдатності не був у селі похований жоден покійник, над яким би я не прочитав Псалтир...» Ці глибокі дитячі враження значною мірою визначали його духовний світ і поетичний темперамент.

2. Вивчення нового матеріалу.

(учнівська презентація)

Розповідь. Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де любов до Бога була неодмінною умовою життя. Українці свято вірили в Бога і ревно молилися, а жорстоку панщину сприймали як замах на їхню віру, переконання, оскільки неволя не давала можливості належно відправляти обряди, почувати себе людиною, створеною за подобою за образом Божим. Про це Шевченко писав так:

Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитися не дають.

Із цих рядків бачимо, що потреба молитви вважалась такою ж насущною як дихання і їжа. Учився Шевченко в школі за церковними книгами, дуже добре знав Псалтир, читав молитви над померлими, відбував церковні богослужіння. У його "Щоденнику" є прекрасні слова про те, яке полегшення йому приносили сповідь та причастя. Уже ці факти розвіюють створений тоталітарною системою образ Шевченка - атеїста.

Учитель. Існує легенда з якою нас ознайомить учень. (отримав завдання заздалегідь) (Додаток 1).

Щоб глибше збагнути ставлення Кобзаря до Бога і релігії, ми й проаналізуємо цей аспект його творчості.

Зверніть увагу на таблицю, яку склав М. Гнатишак ще в 1936 році.

Усіх віршованих творів у "Кобзарі"	218
Вірші, написані в перший період творчості, 1838-1850 рр.	166
7-річна перерва	-
Кількість поем, в основу яких покладено біблійний сюжет	7
Кількість творів, у яких наявні довші поетичні молитви	17*	У деяких творах кілька молитов
Кількість творів, у яких наявні вислови "молитися", "Богу молитися"	150
Кількість творів, у яких наявні вислови "Господа благати", "Бога благати"	Кілька десятків
Кількість творів, у яких наявний вислів "перехрестився" /автор-оповідач або персонаж/	20
Кількість творів, у яких мовиться про святе причастя	6
Скільки разів у "Кобзарі" вживається слово "Бог", в т.ч. Ісус Христос	600*
Кількість віршів, у яких не згадано Бога	75	Це переважно "дрібна лірика"
У скількох творах згадано про Бога	143
Скільки разів у "Кобзарі" згадується Матір Божа	25

Мозковий штурм.

Учитель. Деякі з цих творів ми зараз згадаємо. Я зачитаю уривки з творів Шевченка, а ви визначите назву творів (Додаток 2).

Робота з підручником.

Завдання. Відкрийте хрестоматію. Прочитаємо рядки послання: "І мертвим, і живим…" Вдумаємося в них: (учень читає)

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
"І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..." - "Добре брате,
Що ж ти такеє? -
"Нехай схаже німець.
Ми не знаєм."

Учні відповідають на поставлені запитання.

Пояснення вчителя. Як бачимо, автор ставить дуже доречне запитання перед людиною, яка заперечує існування Бога. Але ця недовчена істота не може пояснити навіть, що собою являє вона сама. Звісно, в такому разі про Бога вона взагалі не здатна щось сказати.

- Згадайте, будь ласка, твори Кобзаря, епіграфами до яких є вірші з Біблії, і прочитайте їх.
(Учні називають "Сон" ("У всякого своя доля"), "Єретик", "Великий льох", "Кавказ", "І мертвим, і живим…")

Учитель. Неважко помітити, що Шевченко звертається до біблійних мотивів саме в суспільному-політичній поезії. Але є у творчості Шевченка, на наш погляд, бодай три морально-етичні моменти, за яких поет ніби вступає в суперечку з Богом.

Учні записують в зошити.

Перший - це нарікання на Господа, викликане соціальною неправдою, гірким становищем українського народу.

Євген Сверстюк зауважує, що такі питання, як "Я не можу збагнути, чому Бог усе це терпить?", лунають тисячоліттями, і їх ставлять люди віруючі.

Шевченко з розпачу та відчаю осуджує Господню терплячість.

Ось слова з поеми "Сон":

Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?

Або з поеми "Княжна":

А Бог куняє. Бо се було б диво,
Щоб чути і бачить - і не покарать.
Або вже аж надто довготерпеливий…

Пояснення вчителя:

На такі питання Біблія дає відповідь: може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом з тими гинутимуть і невинні. Святе Письмо влучно порівнює Божу кару з рукою хлібороба, який вириваючи бур'яни з лану, неодмінно вирве й кілька стебел пшениці.

У поемі "Кавказ" автор жорстоко таврує російську церкву за співучасть у загарбницьких війнах, але при цьому з великим почуттям звертається до Ісуса Христа, усвідомлюючи, що свята кров пролилася за всіх живущих, а дехто, та ще й священник, не усвідомлює жертви Господнього Сина і нехтує своїм призначенням у світі. Не можна й сьогодні без хвилювання читати слова Шевченка:

За кого ж Ти розіп'явся,
Христе, Сине Божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини…Чи, може,
Щоб ми з Тебе насміялись?

У цих рядках звучить докір людям, усім нам, хто не хоче жити за заповітами Ісуса, хто заради користолюбства і лакомства матеріального запропащує душу.

(учні продовжують записувати)

Другий момент - протест або те, що в радянські часи називалося "богоборством" Шевченка. Звернімо увагу, богоборство Кобзаря завжди жертовне, а оскільки у світі ніщо не нове, то воно нагадує нам своєрідне богоборство Мойсея, який вступив у суперечку з Єговою, щоб відстояти інтереси свого народу, вступив, добре знаючи, що ризикує життям і буде покараний за таку зухвалість.

Учитель. До поезії цього типу належать "Заповіт" та "Сон" ("Гори мої високії…").

- Чому, на вашу думку, Шевченко в цих творах такий категоричний у ставленні до Бога?
Прослухайте уривок із поезії "Сон".

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу…отойді я
І лани, і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися … а до того
Я не знаю Бога.

У "Заповіті" Шевченко не зрікається Бога, а наголошує, що співати йому осанту зможе лише тоді, коли Україна буде визволена від окупації, стане вільною державою.

Я так її, так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!

Такий своєрідний виклик звучить і в поезії "Сон" ("Гори мої високії..") Шевченко добре усвідомлює, що ризикує навіть не життям, а значно більшим - безсмертям своєї душі. Та заради України він здатний на найбільшу жертву.

Третій момент трактується з позиції пророцтва, зокрема в поезії "Світе ясний! Світе тихий!" Створена поетом картина асоціюється з 20-30 р.р. ХХ ст.. в Україні, коли більшовики нищили храми, трощили ікони, шматували церковні хоругви.

Усний виклад вчителем пояснення. Це своєрідний переспів церковного твору, який виконується під час вечірні. Щоб збагнути його красу послухайте уривок: "Світе тихий, святия слави, безсмертного Отця небесного, святого блаженного, Ісусе Христе, пришедши сонця на запад, видівши світ вечірній, поєм Отця і Сина і Святого Духа, Бога…"

Решта рядків - показ деградації людської особистості, яка втратила опіку Бога, замахнулася на не проминаючи цінності:

Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати.

Один учень читає поезію напам'ять.

3.      Живописні роботи Т.Шевченка на релігійну тематику.

Учитель. Тарас Шевченко звертався до Біблії все своє життя, особливо у найтяжчі його хвилини. Коли у жовтні 1845 року поет, застудившись у дорозі, лежав хворий у свого знайомого у Миргороді і не мав під рукою ніяких книжок, то виручала тільки Біблія, подарована Варварою Рєпніною. Можливо, саме в ті дні Тарас Шевченко задумав переспіви, у грудні завершив роботу.

Учень-культуролог. Тарас Шевченко був уважним читачем Біблії, підкреслював цікаві рядки, дуже дивувався неперевершеній силі біблійних слів Зрештою, його думки віддзеркалилися у живописі. Біблійна тематика захоплювала Тараса Григоровича, тому значну частину його живописних робіт складали малюнки релігійного змісту. Одного разу художник Шевченко готовий був намалювати «Розп'яття» у католицькій церкві без будь-якої плати. На жаль, ксьондз не дозволив.

У доробку Шевченка-художника значаться такі полотна:

 «Видубецький монастир» (1844),

«Воздвиженський монастир» (1845),

«У соборі Почаївської лаври» (1846) та ін.

Своїми живописними роботами Тарас Шевченко довів, що людина може звести до мінімуму свої життєві потреби, однак не в змозі відмовитися від духовного життя.

4. Порівняльний аналіз псалма 1-го із Біблії і псалма 1-го Шевченкового.

Учитель. Отже, причастімося перлами-псалмами вічних духовних істин, напоїмо серце своє Господніми чеснотами, бо «чим серце наповнене, то говорять уста» (Євангеліє від Матвія 12:34).
Учитель виразно читає псалом 1-й Шевченка і 1-й зі Святого Письма.

Псалом 1* зі Святого Письма:

Блажен муж, що за радою
несправедливих не ходить,
і не стоїть на дорозі грішних,
і не сидить на сидінні злоріків,
та в Законі господнім його насолода,
і про Закон його вдень та
вночі він роздумує!
І він буде як дерево, над
водним потоком посаджене,
що родить свій плід своєдчасно.

Пояснення. * Число Псалма подається за порядком грецьким, а в дужках біля нього - порядок гебрейський. При цитаціях (відсилачах) - порядок єврейський.
Блажен - щасливий.
Ходить - живе.
Закон - це П'ятикнижжя Мойсеєве, Закон Божий, гебрейське , тому ми завжди пишемо його з великої букви.

Псалом 1 Шевченка:

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Ділá добрих оновляться,
Ділá злих загинуть.

- Про що обидва твори?
- У яких рядках висловлена їхня головна думка?
- Які слова Шевченка стали афоризмами?

5.  Сучасне бачення: мистецький контекст.

Учитель. Рік 2014 – особливий, він освячений ювілеєм духовного пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Не кожному митцеві під силу через внутрішній світ свого художнього бачення, професійний рівень та мистецьку глибину розкрити портретний образ Кобзаря. Вашій увазі пропонується арт-проект «Шевченкіана. Джерело натхнення» Надії Нікіфорової, члена Всеукраїнської творчої Спілки художників «БЖ-АРТ», заслуженого художника, нагородженого Почесною відзнакою «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» Міністерством культури і мистецтв України. Творчий доробок мисткині складається з шести мистецьких творів: «Причинна на рушникові», «Квадриптих «Шлях Тараса», «Триптих «Пренепорочная, благая!», «Пенталогія «Кохайтеся, чорнобриві», «Пенталогія «Гайдамаки», «Триптих «На чистій, на широкій, на вольній землі». Художниця в черговий раз доводить, що Тарас Шевченко як знакова постать є духовною цінністю для тих, кому є близькими такі категорії як толерантність, духовність, історична пам'ять, неперервність поколінь, повага до минулого, любов до батьківщини. Художнє вирішення образу Кобзаря наповнює глядача світлими і добрими почуттями. Вражає на картині художня досконалість, оригінальність, молодечий погляд Тараса, який пронизує серце. А, скажімо, монументальний портрет Шевченка, що складається із 144 «цеглинок», обрамлений рушниками (причому, не вишиваними, а намальованими) – хто іще з українських художників своєю майстерності досяг такого образотворчого рівня – ніхто!

До речі, починаючи з грудня 2013 року по лютий 2014 року, виставка заслуженого художника України Надії Нікіфорової «Джерело натхнення» експонуватиметься в Київському національному університеті ім.Т.Г.Шевченка.

ІІІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

1. Які твори Шевченка ми сьогодні вивчали?
2. Що брав поет з Біблії для своїх творів? (біблійні афоризми, цитати для епіграфів, мотиви творів, сюжет, образи-персонажі, образи-символи, біблійні жанри (псалми, посилання, подражанія, переспіви).
3. Що вас найбільше вразило в поезії Шевченка релігійної тематики?
4. До чого нас спонукає Шевченкове слово?

 Учні разом з вчителем читають:

Молитва до Тараса (презентація додається)

IV. Оцінювання учнів.

V. Домашне завдання.

1. Прочитати "Давидові псалми", подражаніє "Ісаія.35"., виписати цитати-афоризми і кілька з них вивчити напам'ять.
2. Доповнити аналіз розглянутих на уроці творів.

Додатки

Додаток 1

За легендою, Біблію Т.Шевченкові подарувала закохана в нього Варвара Рєпніна (княжна). Усвідомивши неможливість одруження Варвара подарувала Тарасові Біблію і сказала: "Люди розлучають нас, але Бог повінчає як не на цьому, так на тому світі ".

Цю біблію поет взяв із собою на заслання. Отже, Святе Письмо необхідне було Шевченкові навіть на каторзі. Про що свідчать рядки із поезії „ Сон "(гори мої високої), написаної у 2-й половині 1847р. В Орській кріпості

"… Молюсь тобі, боже милий,
Господи великий!
Що не дав мені загинуть
Небесний владико,
Що дав мені добру силу
Пересклить горе..."

Біблія – іконостас у церкві – символ єдності землі і неба.

Додаток 2

«Сон» (1844)
Чи бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Може, й бачить, та помага,
Як і оті гори
Предковічні, що политі
Кровію людською!..
Душе моя убогая!
Лишенько з тобою.
Уп'ємося отрутою,
В кризі ляжем спати,
Пошлем думу аж до бога:
Його розпитати,
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??

«Причинна» (1837)
Така її доля… О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,
Одна, як та пташка в далекім краю.

«Заповіт» (1845)
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори -
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.

«Катерина» (1838)
Обізвався старий батько:
"Чого ждеш, небого?"
Заридала Катерина
Та бух йому в ноги:
"Прости мені, мій батечку,
Що я наробила!
Прости мені, мій голубе,
Мій соколе милий!"
"Нехай тебе бог прощає
Та добрії люде;
Молись богу та йди собі -
Мені легше буде".

«І виріс я на чужині» (1848)
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається - кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
І мертвим, і живим… (1845)
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма.

"Сон" (гори мої високії) (1847)
Молюсь тобі, Боже милий,
Господи великий!
Що не дав мені загинуть,
Небесний владико,
Що дав мені добру силу
Пересилить горе...

"Ликері" 1860
...Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде,
і візантійський Саваоф
Одурить! Не одурить Бог,
Карать і миловать не буде:
Ми не раби його - ми люде!

“Мені тринадцятий минало» (1847)
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу...

«Не гріє сонце на чужині» (1847)
… І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.

«Кавказ» (1845)
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле...
Не скує души живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.

«Якби ви знал, паничі» (1850)
… То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись…
За що, не знаю, називають
… Я не знаю,
Чи єсть у бога люте зло,
Що б у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю, У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло...

Поема "Княжна"
Виростає... Та недовго
Буде веселити
Свою матір. Бог карає
Княгиню на світі...
А за віщо? Чудно людям,
Бо люде не знають,
Чому добре умирає,
Злеє оживає.

«Світе ясний, світе тихий» (1860)
… Не добито!...
Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!